Не умію жити, і, мабуть, не навчусь -
Важкі ноші звалились на мої плечі.
Не зможу знайти бодай стежку просту -
На шляху завжди встануть непосильні речі.
Життя так промине , а я й не побачу,
Закутавшись з головою в таємничих снах,
Де згадую про невмируще, подекуди й вічне.
Де доля, можливо, наведе мене на шлях.
Та чомусь я все йду, і шляхи прочищаю,
Камені здіймаю високо над небом.
Немає цьому краю, а час іде - втікає.
Раз за раз вирішую невирішувану проблему.
Вірю, що все сягає свого кінця,
Бо мрійник в мені мріє, ще не згаса.
І голуби миру прилетять до віконця,
З листом, що несе в собі щастя та добра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780332
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: Vlad M