Літак єгипетський вирулює на злітну смугу.
Погіршилася видимість- раптово ліг туман.
Не відриваючи очей від приладів, тамуючи напругу
Передаю погоду, не виказуючи свій нервовий стан:
«Диспетчер-основний! Різке погіршення погоди!
Туман вже 300,вертикальна – 60!»
Дивуюсь вкотре цим миттєвим витівкам природи-
Мабуть, прийдеться лайнеру вертатися назад.
Та котиться він велично по злітній смузі,
Вже ледь розбірливо мигтять його вогні,
А видимість вже знизилась критично,
Що спонукало з «старту» вибігти мені.
Ось смуга поряд- літака не видно,
Лише ревуть турбіни у пітьмі…
«Мак Дугласе», злітай, будь ласка швидше!
Допоможи пілоту, Господи! Ну і вза́єм – мені!
Хвилини тягнуться, чи може то секунди,
Вагаються і служби і пілот,
А в літаку сидять спокійно люди,
Яким на виліт згоду дав аерофлот.
Дрижить земля зі скреготом на смузі,
Бере розгін літак…Чи відчайдух пілот,
А в мене – руки складені на грудях.
Лети! Мабуть, в твоїй кабіні був сьогодні Бог.
09,02,2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780199
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: Лариса Чорноус