А я щира українка, горда і свідома.
Не піду я побиратись, залишуся вдома.
Я моторна і завзята, вмію працювати,
Буду рідну Україну з колін підіймати.
Підіймайся, моя мила, ти можеш, я знаю.
Я для тебе у долині квітів назбираю.
Я посію в твоє серце віру і надію,
Щоби ти такою стала, як про тебе мрію.
Виганяй з землі своєї нечисть підлу, жирну.
Хочу тебе побачити щасливу і мирну.
Щоб ніколи твоїх хлопців кулі не вбивали,
Щоб матері не плакали - дітей колисали.
Щоб ти стала в кінці-кінців багата і вільна.
Підіймайся, Україно, я знаю, ти сильна.
Не піддайся силі лютій, лихій і ворожій.
Тебе тягнуть в різні боки всі твої вельможі.
А я знаю, що ти хочеш вдома залишитись,
Наживати свої статки, ні з ким не сваритись.
Хай відчепляться, не лізуть до тебе з сватами.
Як би вони не співали, а стануть катами.
Піднімайся, Україно, боротьба триває.
Ще побачиш, як твій ворог від тебе тікає.
І затихнуть всі гармати, стане зброя плугом,
Й залунає твоя пісня над зеленим лугом.
Будеш ти щаслива знову, ти і твої люди.
Вірю, вірю в твою силу. Знаю, що так буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780177
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: Любов Вакуленко