Моро́зно крихітнім дрозду,
Наїжив пір’я він пухнасто.
А вітер знову все роздув:
Для нього іграшки пернасті.
І сіре тло яскравий плід
Посеред міста розбавляє.
Червоних плям казковий слід:
Шипшина до весни – гербарій.
А дрізд в кущі. З ним горобець –
Такі безмовні подорожні.
Не заспівають нанівець:
За них метіль свистить сутужно.
Та дрізд маленький не тіка.
І дивиться на тебе зблизька.
Пташина – для шипшин щока,
А птаху треба ягід низка.
На гілку ту ще снігурі
Торік вервечками злетіли.
Кудись подівся їхній рій
На гребнях диво-заметілі.
20.02.2018, 3.03.3018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780051
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.03.2018
автор: DIaMONd88