Земля зі сну розбурхалась ліниво:
Ледь-ледь з-під снігу ніжний первоцвіт
До сонця тягне рученьки квапливо
І цноти сповнений небесний квіт –
Краса, оспівана вже сотні літ.
І зігріває сонечко весняне,
Цілуючи тоненькі пелюстки…
Букетик квітів і своїй коханій,
Ховаючи з нотатника в листки,
До серця тулить він, її вибранець,
Бо символ чистоти вони таки.
2 березня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2018
автор: палома