О, скільки того болю випало на твою долю, людино.
То тіло болить, то душа болить, бо пам"ять не дає забути того,
що сталося. Болить. І як з тим болем далі жить? І жити важко,
і любити не вдається, і прощати - не прощається. Незмога.
Та це ж в нікуди дорога!
Ми за мить до весни. А тут -ого які морози! І до щастя
за мить. А тут, бач, яке нещастя - війна! І чи може бути те щастя?
Може! І буде!
Та щось віри забракло. Господи! Поможи моєму невірству,
зміцни віру і подай надію, як тому розбійнику, що висів з тобою
на Хресті.
Два розбійники були розп"яті разом з Христом. Один з
них за мить до смерті прийняв Господа як свого Спасителя, повірив
у нього і визнав свою провину. І в ту ж мить перейшов із смерті у
життя. Другий не повірив у Сина Божого. Його інша доля спіткала.
То як нам бути далі, людоньки? Один Господь знає.
І як це, Господи, прийняти те, що неможливо прийняти, повірити
у те, у що неможна повірити.
І я не можу повірити, Господи, що можна простити тому,
хто сіє смерть, розбрат, ворожнечу, ненависть, бо болить незагоєна
рана. Пршу тебе, Господи, загой рани душі зболеної, зраненої,
зрадженої, зневіреної, замученої. Зціли душу, душі. І прости мені,
нам все, чим образили тебе і врозуми , просвіти ворогів наших.
І звучать слова для нас "Коли ви прощатимете людям
їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не
будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам
провин ваших" ( Мт. 6. 14-15).
Тілом до землі рідної припадаю, духом до Отця небесного
злітаю. Окрилена, прощена, знов літаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2018
автор: яся