шлях у падінні (двовірш)

1.
рання  весна
так  схожа  на  осінь  стару  у  дощах.
вітер  зниділий  шепче  жалі-протиріччя  гілкам.
слота  падає  сивою  сіткою  вод  по  дахах.
всіх  калюж  каламуть  -  як  уламки  дзеркал  хідникам.
і  розхитує  місто  у  холоді  подихом  бриж  -
він  заблуканий  сплутаний  сіткою  крапель  сльоти.
а  від  неба  -  овальний  іржею  покоцаний  спиж
ледь  висвітлює  шлях  від  самотності  до  самоти.

...крізь  лінивий,
щедротний,  нудотний  з  небес  водоспад
весь  скорючений  йду...і  бездумновнікуди  мій  рух.
і  вітри  із  дощем  у  весні  наче  безладу  лад  -
ворохобні,  силкуються  викрасти  мій  капелюх...
раптом  вщухло  усе  -  
ні  вітрів,  ні  дощу  враз  не  стало...нема  -
освітився  мій  шлях  у  маячний  манливий  оман.


2.
камнепадянням
в  хаосі  бруківкою  шлях  у  нікуди.
там  під  літаврою  спеки,
що  сонце  в  пустелі  безлюдній  -
накри  палаючи
шумні  у  день,  що  в  весні  не  весінній.
і  надокучні  фанфари  -  криками  в  камнепадіння!

...кроки  мої  по  шляху,
що  кригкий,  не  надійний  і  згубний..  -
він  над  безоднею...звідти  мелодії  чуються  трубні.
звуки  відлунні  ті  -  наче  лілеї  леліючий  локон
димнолегки́й  у  стрічках  серпантинних...
і  по  ним  мої  кроки.

...куди  і  навіщо  
знадливий  той  щлях  у  захмарених  далях?..
обрисом  де  мерехтію
ілюзія,
пил  на  скрижалях,
доля  у  попелу,
тінь  по  камінню,
ніхто  у  нікуди...
згорблений,
скрючений
мерзлий,
неспішний  -
у  млінні
тану  в  заобрії...  -
там  я  зникаю  
і  гине  мій  шлях  у  падінні  каміння.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779874
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2018
автор: Ем Скитаній