[i]Коли за календарем [color="#ff0000"][b]1 Березня[/b][/color], а за вікном глибокі кучугури снігу і морозець під - 15", мимоволі згадуєш заклинання давнини, що Слово (та ще й поетичне!) має велику магічну силу!!!
Отож, вертаюся в думках у березневу весняну теплінь і малюю в уяві рідне місто, залите променями першого несміливого весняного сонця і розлитими скрізь калюжами талого снігу...
Відразу Часоворот продиктовує мені ранній вірш, періоду 8-9 класу школи, і мене - юну мрійницю, що тільки відкриває свій поетичний світ...[/i]
Знов весна... знову радість оновлення
наших змучених холодом душ.
Знову серце прийма задоволення
від розлитих під сонцем калюж...
Де береться бадьорості гомін,
що зимою так рідко зринав.
Сніговії журби, наче спомин,
промінь сонця на дні заховав.
Так і хочеться в думці співати
про всевладну любов до життя,
промінь сонця душею обняти
без миттєвих вагань каяття...
- Зимо-Зимонько, вже не лютуй!
- Весно-Ве́снонько, владу вартуй!
[i]1979 р. (зі шкільного зошита)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779648
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.03.2018
автор: Сіроманка