Білосніжна зима збудувала кордони між нами,
Ти залишився там, у осінньому плачі дощів.
Стих вже голос молитв. В серці замкнуті сонячні храми
На мільйони замків, від яких не знайти нам ключів.
Ми з тобою тепер стоїмо за межею любові.
Тільки де був кордон, який ми перейшли в почуттях?
Чому голос мовчав, коли серце ридало від болю,
А у наших руках догорала кохання свіча.
Мені холодно так... Заметіль віє попелом в душу.
Там десь ватри горять. А між нами холодна стіна.
Я іду босоніж по снігах крижаних, як порушник,
За зимовий кордон. Може, біль цей розтопить весна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2018
автор: Юлія Л