(Мед сестрі Сабіні Галицькій)
Ой летіла пташечка, земля задрожала,
Поламали крильця їй, а за, що й не знала,
Та й така ж гарнесенька… Та, ще й молоденька,
Не побачить дитятко, матуся рідненька.
Скажіть хто, посмів зламать, життя їй підкосить,
А снаряди, все летять..Ні, не можна простить,
Кров`ю скроплений, весь сніг, нічка заніміла,
Друзі падали до ніг, матінка зомліла.
Пізнать волю, не встигла, все інших спасала,
Серед поля, там, впала, земля застогнала,
Її очі, світлесенькі, такий ніжний погляд,
Холоднесенькі щічки і ангели поряд.
Ой, ми втратили пташку, на серці дивний щем,
Небеса заплакали, сніг з солоним дощем,
Полетіла душенька, в небо молоденька,
Буде жити у серцях, зіронька ясненька.
28.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2018
автор: Ніна Незламна