До одноклубників…

Шановні  одноклубники!  Всі  ми  добре  знаємо,  чому  ми  прийшли  на  цей  сайт.
В  першу  чергу,  мабуть,  щоб  нести  людям  добро,  радість,  щось  цінне  написане  нами  від  душі.  У  нас  є  чимало  читачів...  Дуже  прикро,  коли    вони  стають  свідками  деяких  скандалів,  непорозумінь,  брудних  слів.
Давайте  жити  мирно...Це  ж  так  просто  зробити..  Якщо  комусь  не  подобаються  чиїсь  твори,  обійдіть  їх,  не  читайте..Читайте  тих,  хто  вам  до  душі.  Ми  ж  всі  люди  і  ці  сварки  коштують  нам  здоров"я,  нерви,  поганий  настрій.  Для  чого  нам  наживати  тут  собі  ворогів  через  дрібниці  у  такий  важкий  життєвий  час...Для  чого?  Подумайте  добре,  перш,  ніж  ображати  когось.  Не  принижуйте  людську  гідність.
Якщо  хочете  щось  підправити  у  віршах,  то  робіть  це  чемно,  з  повагою..  І  автор  прийме  зауваження,  якщо  вони  будуть  суттєвими.
З  повагою  до  вас  Надія.
Я  не  хочу,  що  ми  були  схожими  на  цих  поетів,  із  нижченаписаного  вірша.



ДМИТИЙ  КЕДРИН.  КОФЕЙНЯ,  (1936  год)
[...Имеющий  в  кармане  мускус
не  кричит  об  этом  на  улицах.
Запах  мускуса  говорит  за  него.
Саади>


У  поэтов  есть  такой  обычай:
В  круг  сойдясь,  оплевывать  друг  друга.
Магомет,  в  Омара  пальцем  тыча,
Лил  ушатом  на  беднягу  ругань.

Он  в  сердцах  порвал  на  нем  сорочку
И  визжал  в  лицо,  от  злобы  пьяный:
«Ты  украл  пятнадцатую  строчку,
Низкий  вор,  из  моего  «Дивана»!

За  твоими  подлыми  следами
Кто  пойдет  из  думающих  здраво?»
Старики  кивали  бородами,
Молодые  говорили:  «Браво!»

А  Омар  плевал  в  него  с  порога
И  шипел:  «Презренная  бездарность!
Да  ***  тебя  любовь  пророка
Или  падишаха  благодарность!

Ты  бесплоден!  Ты  молчишь  годами!
Быть  певцом  ты  не  имеешь  права!»
Старики  кивали  бородами,
Молодые  говорили:  «Браво!»

Только  некто  пил  свой  кофе  молча,
А  потом  сказал:  «Аллаха  ради!
Для  чего  пролито  столько  желчи?»
Это  был  блистательный  Саади.

И  минуло  время.  Их  обоих
Завалил  холодный  снег  забвенья.
Стал  Саади  золотой  трубою,
И  Саади  слушала  кофейня.

Как  ароматические  травы,
Слово  пахло  медом  и  плодами,
Юноши  не  говорили:  «Браво!»
Старцы  не  кивали  бородами.

Он  заворожил  их  песней  птичьей,
Песней  жаворонка  в  росах  луга...
У  поэтов  есть  такой  обычай  -
В  круг  сойдясь,  оплевывать  друг  друга.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779432
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.02.2018
автор: Н-А-Д-І-Я