Скрипка заніміла і смичок пропав...
Мій дідусь на скрипці колись вправно грав.
Висить вона мовчки на білій стіні
Ніби посилає спомини мені.
Спомини далекі, з дитячих років,-
про діда, бабусю, дорогих батьків.
Бачу білу хатку посеред квіток
І гостей багато-дядьків та тіток.
Велика родина, голосні пісні,
З тих часів розмови пам"ятні мені.
Що не розуміла- в пам"ять залягло,
Потім прояснилось як тоді було.
...Якось на світанку хтось стука в вікно.
Бабуся на ганку - "захольте, Павло"
Зварили картоплю і накрили стіл...
Я тоді дізналась, що то є Сибір.
Що це значить "зеки" і "лісоповал".
Із країв далеких народ прибував.
І розповідали...Я була мала
І не мала права вставляти слова.
Поряд залізниця.Чути звук коліс,
А я собі чітко уявляю ліс,
В таборах працюють лисі і худі,
І беззубі зеки, старі й молоді.
Там і музиканти, там і вчителі...
Там людей багато полягло в землі.
Там був цвіт народу, там був страх і жах.
Там поети-зеки свій скінчили шлях.
...У бабусі сльози текли по щоках.
Скрипочка ридала в дідових руках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779352
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 27.02.2018
автор: іванна квітнюк