лише брутальний, давлючий хардкор_
порожню душу, та, що грала музу,
склювала, як ворона мухомор*,
й забила в темінь, наче кулю в лузу…
конвалій чад змінив прогірклий дим,
шалій, позбута вектора істота,
в ніч входиш месником, зухвалим та блідим,
на ранок маєш крила в позолоті і висоли чужих, холодних сліз,-
зашерхлі, кристалічні білі плями_
скриплять мости / тріщить легкий карниз,
згасають спалахи від резонансів тями_
лишаються лиш рими. то – сміття,-
обридлі рудименти нарцисизму,
що корегують такт серцебиття
й ламають сенси, неначе промінь призма…
лише брутальний, давлючий хардкор.
зірковий пил на чорних моніторах_
поезія – дозволений терор,
що держиться на в’їдливих повторах…
*- sapienti sat**
** - …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779280
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.02.2018
автор: Ки Ба 1