Давайте жити


Усі  ми  грішимо  в  житті  потроху,
Коли  ведемо  із  сумлінням  торг,
Тоді  нечистого  прорізуються  роги,
Як  зневажаєм  вічну  мудрість  тор
І  забуваєм,  що  бува  повтор.

Ми  часто  мріємо  про  світлу  казку,
Коли  навколо  чорна  чорнота,
Й  зустрівши  на  шляху  приємну  маску,
Вважаєм,  що  людина  та  свята,
Забувши,  що  є  світ.  То  –  суєта.

Частенько  ми  блукаємо  по  світу,
Згубивши  власні  пройдені  стежки,
А  там  –  тріщить  мороз  посеред  літа
І  шлях  в  нікуди  –  темний,  надважкий.
Давайте,  люди,  не  блукати  –  жити!
11.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778944
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2018
автор: Ганна Верес