Лесь несе коня на собі,
Ще й запрігся в тонний віз.
Двадцять сім годин у добі.
Торт спекла оса з беріз.
Киця цілий день літає.
Спить ведмедик на гнізді.
Дуб навесні розквітає.
Свідок – немовля в суді.
Цілу нічку сонце сяє.
Місяць сік із пляшки п’є.
Зебра в мікрофон співає.
Дощ на тубі виграє .
Розпустив кабан крилята.
Правду я, кажу малята?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)