Ранкова тиша. Незворушний світ.
В молочний дим закутані діброви.
Дрібних пташиних лапок алфавіт
Розсипаний на аркушах зимових.
Довкіл анікогісінько нема,
Луна – немов у глиняній макітрі.
Лиш інею тендітна бахрома
Ледь-ледь собі гойдається в повітрі.
Стоїш на цій холодній площині,
Загорнута у білосніжний кокон…
Ще до весни якихось кілька днів,
Лише б не розминутись ненароком…
Лиш не пустити б корені углиб –
В цю твердь, яка знекровилась геть чисто!..
Не зледеніти б тут, серед імли,
Не розповзтись розірваним намистом…
І, врешті, не примерзнути крильми,
Не наковтатись сивої полуди…
Допоки в цьому коконі зими
Весна тебе, мов лялечку, розбудить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2018
автор: Наталя Данилюк