Вони один одного кохали
Але як це почуття назвати, не знали
Бо були єдині на Землі
Були першими людьми.
Бог подарував їм все
Та не оцінили вони це
Не оцінили райського життя
Бо не знали, що є гріх і каяття.
Вони порушили єдину умову
І їх гріх, ми повторяємо знову і знову
Цей змій спокушає нас
Зараз, в наш час
І знову ми кусаємо,
Солодкі, красиві плоди
І не бачимо,
Що в середині червиві вони.
Чому нам хочеться того, що неможливо
І ми порушивши закон, ідемо на це сміливо
Гріх приваблює нас,
Це весело і модно в наш час
І зараз не цінує ніхто
Коли людина проганяє змія того.
Цигарки, алкоголь і так далі,
Падіння моралі
Все продається, навіть любов
Історія повторюється знов.
Гроші, в наш час, вирішують все
І чомусь зникає те,
Що людяність зветься
Все зникає і мабуть не вернеться.
Зараз ніщо не робиться «просто так»
І «дякую» тепер уже пустяк
Світ котиться у прірву,
Де змій,
Колекціонує душі людей
І він майже виграв поєдинок цей
На кожному кроці люди прославляють його
І забувають про того, хто дійсно любить нас
Любов не цінять люди,
Не той тепер час.
Всі шукають смисл життя
І лабіринт проблем, заводить їх в небуття,
Не повинно бути цього
Але не помічає ніхто,
Як сходить з вірної дороги
Як змій спокушає,
І він піддається, кусає
Той заборонений плід
В душі залишаючи лиш чорний слід.
Але Бог терпеливий, він чекає
Кожного, хто з цієї дороги зійти бажає
Треба просто через «Я» переступить
І допомоги в нього попросить.
Повір, він відповість – і зміниться життя,
Але це важко, знаю я
І прикол полягає в тому
Що дорога спасіння, кожному знайома
Але не кожен, може повернути туди
І продовжує уперто, іншою дорогою йти.
Цей прадавній гріх, лежить на нас усіх
Ми лиш повинні висновки зробити
Щоб правильно почати жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778383
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.02.2018
автор: hash