Заховався… в сутінках вечір,
Вітер в полі, ледь хилить траву,
Обійняв, хто її за плечі
Молоду, цю жінку й красиву.
Йде війна. Немає молодця,
Полетів, він нині до неба,
Тепер що? Вона вже вдовиця,
Це кому, скажіть все так треба?!
Щоби щастя, не було родині,
Хтять на шмаття, все розірвати,
Як єдиній, бути дитині?
І хто зможе, світ врятувати?
Світлий світ, де добро і радість,
Де здоров`я, ясні обличчя?
Най загине, ганебна заздрість,
Хай мир всюди і благополуччя!
Вітер віє і веселиться,
Одна в полі, немов вовчиця,
Їй життям, хтілось солодиться
Та болить, душа удовиці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2018
автор: Ніна Незламна