Лютий, чотирнадцятого. Спогади.
Важко, болить душа,
Гинули люди, сотнями
Линули в небеса.
«Хлопці, там небо падає»,
То небезпеки знак,
Постріли, куля влучила
І зупинилось життя.
Стали вони Героями,
Нашого з вами часу,
Ті, що тоді найпершими
Не дали країні впасти,
Вони вже ніколи більше
Не зайдуть у рідну хату,
Не скажуть, як люблять рідних,
І їх не обійме мати…
А їм би ще жити…жити,
Сміятися і любити,
Майбутнє своє будувати
Та їх вже немає. Втрати.
І скільки б не сплинуло часу
Пам'ять завжди жива
Про тих, хто тримаючи небо,
Віддали своє життя!
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778196
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.02.2018
автор: Марія Скочиліс