Застигли кроки…
І знов запалять сотню свіч,
І зазиратимуть до віч
Тобі звисока.
Чи ж то замарно?
Зійшли вони на небеса.
І нікельована сльоза
Впаде на мармур
В камінне ложе.
І знов обступлять зусібіч,
І знову буде довга річ
До тебе Боже.
Така печаль...
А кулі знов не холості,
І світ розпятий на хресті.
А ти мовчав.
А світ палючий.
Сльоза на землю опада,
За що омила кров руда
Дніпровські кручі?
Парище
2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778183
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2018
автор: Мартинюк Надвірнянський