А над Майданом лебединий клин.
Птахи не дочекалися весни.
У чорних хмарах сонця жовтий млин,
Примружився від крил їх білизни.
Кружляє тихо втрачене перо
І падає на закривавлену бруківку.
Життя хтось вперто множить на зеро,
Набоями годує ненажерливу гвинтівку.
Упасти щоб злетіти - дивина...
Розхристаних сердець і душ мовчання.
Птахи, чекайте вже от-от весна!
Смертельна тиша... З вічністю вінчання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2018
автор: Ірин Ка