Чорна кава з присмаком кардамону
І висить мовчанка, як сіра хмара.
Повертайся. Годі. Пора додому.
Телефон дзеленькає. О! «Кохана»?
Застарілі дані? Контакт недійсний?
Не цікаво, знаєш? Я ж не дружина.
Ти лиши фантазії в казці й пісні.
Хоч сьогодні правда–брехня єдині.
… В тебе дивні очі: здається, світлі,
А на дні видніється темний смуток.
Я тебе згадала: та злива в липні,
Парасолька зламана. Поцілунок.
Не було такого? Я вірю в долю.
І що десь раніше ми зустрічались…
Тільки не шкодуй. Ні про що й ніколи.
Значить, треба так, щоб у нас не склалось.
І заплаче знову дощами небо -
Зустріч кожна з присмаком розставання.
Замість кави питиму чай із медом.
Щоб навік забути це… «некохання».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2018
автор: макарчук