Це місце видається мені в'язницею, в якій каторжник змушений боротися із голосом власної совісті, із постійним маренням майбутнього, із болем, який нападає передчасно, раптово, сильно і мучить, мов отруємння і нудота.
Міцні порожні думки : вони зосередженні на ніщо, на порожнечу : вони і є всезагальною пустотою. Поглянь навколо! Прокинься! Життя таке багатогранне, яскраве, дивовижне і надзичайно цікаве і приємне навіть у проблемах, злигоднях і зневірі. Гаразд! Дивися! Але як ? Очі заплющені, поганий сон продовжується - беззмістовність оволодіває тобою повільно, крапля за краплею, а згодом налягає на тебе важкою хвилею. Встань! Борися! Кричи! Нікого ніколи не слухай, що б тобі не казали. Завжди! Чуєш! Завжди залишайся у своєму світі і нікого туди не впускай. Інший спустошить, зруйнує, забере усе гідне, моральне, особливе і повноцінне, а залишить тобі лише одне - вітер, що навіюватиме тобі на чоло брехню, фальшивість і злість. Два світи ніколи не звіллються в гармонійну цілісність. Хоч і у когось і з кимось це можливо, але тільки не у моєму житті. Моя особисть приречена бути щасливою лише на самоті.
Тікаєш. Втікаєш хоч кудись, але тільки щоб не бачити беззмістовності. Ми всі прагнемо до осмисленості і той, хто її знаходить, той справді щасливий, повноцінний,але той, хто мислить, ніколи не зустріне змістовності і цільності, чим би він не займався, він бачитиме впорядкований хаос і безглуздість. Я біжу над прірвою життя і смерті. Я відчуваю кожен день в жалюгідності.
Людина, перетнувши межу, ніколи не зможеш повернутися назад. Не перетинай межу буденності. Не витай, як птах у хмарах, над життям, не дивися на яскраве сонце без окулярів - вони твій захисток. Спробуй хоч трішки скинути одяг людскості і ти помиратимеш щодня і щомиті з потрійною силою. Знайди себе - втрачай знову.
Кохання - єдиний притулок. Цінуй кожен подих, поки кохаєш і мовчи про своє кохання. Ніколи не кажи і слова. На це місце накладено табу, хто будь-хто чужий, якщо ввійде, не буде воно більше святим. Бережи і не відпускай скільки зможеш.
Ненавиджу себе за людськість, ненавиджу людей за подібність.
Усіх в чорний список. І май собі спокій. Не дивися у майбутнє - думкою заблукаєш і знайдеш глибокий неспокій. Стільки шляхів, незбагненна багатогранність і невігластво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2018
автор: Demian_