За звичкою гніздяться ластівки
Під виступом старої стріхи.
Дивуєшся, як вдало ці пташки
Клопочуться . Їм зараз не до втіхи.
Здолали довгий і тривалий переліт,
Щоб повернутися до свого дому.
Для них рідне гніздо – це цілий світ,
Бо в нім продовжать рід пташиний знову.
З появою пташат і клопіт йде;
Зростити і навчить літати швидше.
Ці птахи, наче ми. Проте в людей,
На жаль, турбот без ліку більше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777915
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 19.02.2018
автор: Коток Оксана