Ти смієшся, закопчений барикадою,
Ненавмисно і гірко примружуєш очі
Все вирує, кричить, відбивається канонадою,
Запікається. Рветься і знов кровоточить.
Ти сьогодні стоїш : живий, спокійний, горою,
А вночі – тебе вже не врятувати...
На липкій і слизькій бруківці від крові,
Ти сьогодні стоїш… після - будеш лежати.
Вночі станеш одним із тих самих Героїв,
Що ввіллються в небесний, сотенний стрій.
На плиті, на Майдані, написані кров’ю
Імена рідних по духу й по смерті братів.
Ти смієшся, закопчений барикадою,
І кидаєш свій погляд над прапорами.
Все вирує, кричить, відбивається канонадою,
Після - ляжеш стомлений поруч з братами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2018
автор: Олька Оленька