Сьогодні минає 4 роки, як Майдан залитий був. З поетичного щоденника тих днів.
Кричить і стогне змучена земля,
І люди теж, поранені, їй вторять.
Суцільний морок простір застеля,
Кипить лютневий у крові вівторок.
Горять намети і… людські тіла,
І автошини, і близькі будівлі,
Й народ у пастці вогняній вола,
Та не згоряє в нім вогонь надії.
Не сниться хай таке в страшному сні,
Бо схожі більш на пекло ці картини.
Тремтить сльозинка у очах ясних
Матусиних за сина, за дитину…
Допоки ще, допоки ще терпіть
Підступну цю, антинародну владу?
О сили неба, ну, хоч щось зробіть,
Щоби її, нарешті, вже здолати!
19.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777696
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 18.02.2018
автор: Ганна Верес