ІІ він не бачив, лиш голос
Із слухавки ніжний почув,
І серце його стрепенулось,
За сон і за спокій забув.
Заграло серденько, як ліра,
Лилися із серця слова
А він покохав, і він вірив
Що кращоі в світі нема.
В морози чув спів солов"іний,
Й троянди цвіли на снігу
Блукав він в густій заметілі
Неначе в квітучім саду.
І сонце світило і гріло
Для нього і вдень і вночі
В думках малював іі тіло
Коханням своім живучи.
Вона його рани лічила
Одним лише словом,...люблю,
І серце до болю хотіло
Побачить кохану свою.
В коханні воно пломеніло,
Мов сонце на весь білий світ
І навіть зима відступила,
Щоб землю коханням зігріть.
Одного зимового ранку
До вуха він слухавку взяв,
Почуть іі голос жаданий,
Розмову іх хтось розірвав.
У слухавці чулось мовчання
Він тільки тепер зрозумів,
Сьогодні не зробить зізнання,
В душі замовк спів солов"ів.
І знову зима і морози,
На землю кохання прийшли,
Кохання молилось крізь сльози
Просило хоч краплю весни.
Залишити, не заморозить,
Хоча б лише в мріях, чи снах,
А потім воно розіллється
В п"янких солов"іних піснях.
І трапилось диво, і знову,
Від НЕІ полились вірші
Відчувши палке ІІ слово,
Кохання заграло в душі.
І вирвалось співом на сонце
Щоб птахом у небо злетіть,
А потім в гаях солов"іних
Закоханим душі п"янить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2018
автор: Амадей