20. Ми не дзвонимо, не дзвоним,
Але схожі ми на дзвони.
Фіолетові та сині.
Радість ми несем людині.
Нас на клумбі не побачиш,
Маємо таку ми вдачу –
В лісі водимось, в лужку,
Біля рік на бережку.
По стебельцях скачуть коники.
Хто ми, діти? Квіти …
(Дзвоники)
21. Ця рослина є кущем.
Вмита сонцем і дощем.
Скрізь росте – в селі, столиці.
Цвіт – пухнастий хвіст лисиці,
Та не жовтий, не рудий –
Білий, синій, голубий.
Запахом своїм він манить.
Голову усім дурманить,
Хто до нього близить крок.
Звуть рослину цю …
(Бузок)
22. Любить сонце, дощ і роси.
Жовте око, білі коси.
Ця рослина – геніальна –
Є проста і лікувальна.
Лікувальну звуть рум’янком –
П’ють малята до сніданку.
Жовтий цей пахкий напій
З живота виводить біль.
В полі, лузі виростає,
Де метелики літають,
Де жучок повзе, мурашка.
Звуть рослину цю…
(Ромашка)
23. Квітка назву зірки носить.
Ранок їй голівку росить.
Не росте в ліску, у гаю.
Із Кореї та Китаю
В дім наш зіронька прийшла,
Подолавши довгий шлях.
Має цвіт простий, махровий –
Білий, синій, фіалковий.
Нею кості полікуєш,
Кров, що з рани йде, вгамуєш.
Зборе грип, що тіло ломить,
Забере із тіла втому.
Ось така воно магічне
Це зело багаторічне.
Є щось в ньому від Чугайстра.
Ну, а звуть цю квітку …
(Айстра)
24. Як ромашка, квітка ця є.
Серединка сонцем сяє.
Лиш пелюстя не біленьке –
Синє, жовте, червоненьке,
Більший лист, стебло і цвіт.
Ставна, тішить видом світ.
Не росте в лісопосадці,
Лузі, полі – а на грядці,
Біля хати, в парку, сквері.
Звуть рослину цю - …
(Гербера)
25. В серпні зело виростає.
Цвіт воно кулястий має.
Пелюстки – мечі й трубчасті,
Різних розмірів та мастей –
Білі, кремові, жовтенькі.
І червоні, і руденькі.
Взяли назву від Георга,
Тобто, Жоржа – і без торгу –
Був ботаніком він, сину.
Як цю квітку звуть? ….
(Жоржина)
27. Листя довге – гострий меч,
Але для колотнеч –
Для краси росте воно,
Барвою, немов вино
Виграє, здалека видно,
Манить люд, це очевидно.
З Африки прийшло зело.
В нас знайшло нове житло.
Цвіт стеблом лягає густо.
Верх цвіте, а знизу пусто.
Розпускається у серпні,
Коли трави в лузі серп’ять.
Хоч ця квітка й не гламурна,
Але видна і культурна.
З клумби чути її голос.
Звуть рослину …
(Гладіолус)
28. Квітка ця проста й махрова.
Теплить серце, наче дрова,
Що горять в печі. Барвиста!
Світлолюбна, промениста.
Виростає біля хати.
Листя – зубчасто-лапате.
Бджілка сік п’є з квітки-глека
Привезли зело здалека –
Із Японії, Китаю.
Має колір неба, чаю.
Є червона, біленька,
І рожева, і жовтенька.
В гості ранню весну просить
І зустріне пізню осінь.
Не боїться морозцю –
Має вже властивість цю.
Водиться в селі і в місті.
Людям носить добрі вісті.
Символ моці, довголіття
Із минулого століття.
Ну, ви в’їхали вже в тему?
Як звуть квітку? …
(Хризантема)
29.Квіти ці такі чудні,
Наче небо в ясні дні.
Де ростуть? У полі, в лузі.
Маки з дзвонами – їх друзі.
Пелюстки роздільні в них.
Як побачиш, спиниш дих
Ти від подиву і млості,
Хоч нехитрі й низькорослі
Й паху в них нема ні трошки.
Як звуть квіти ці? ….
(Волошки)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)