Одразу з світанком спустивсь на усесвіт сніг.
Обплавлені форми його затопили день.
Сліди замерзали лиш тільки позбулись ніг.
Як пси переслілують того, хто далі йде.
І білий густішав, ковтаючи місто й час,
Чекав, щоби хтось а чи щось наслідив тату,
Катавсь на колесах й сутулих чиїхсь плечах,
Й напнувсь на морозяну травлю "Ату!Ату!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2018
автор: Маріанна Вдовиковська