Він на тебе тримає образу,
Через нього ти б'єш "руки в кров".
Почекай, все буде... Не зразу,
Бо така вже жорстока любов.
Ти готова йому пробачати,
Все на світі за нього віддаш.
Та йому на це все начхати,
А ти душу за нього продаш.
З неба падала зірка остання,
Наодинці в кімнаті сидиш.
Загадавши останнє бажання,
Ти від дикого болю кричиш.
Серце рветься, його не залічиш,
І згорає від болю душа.
Ти життя через нього калічиш,
Наодинці з думками вмира.
Ти цієї ночі померла,
Та на ранок ти знов оживеш.
І "затягнуті" рани роздерла,
І ось так кожен день ти живеш.
Але це не кінець, напевно,
В цьому світі така ж є душа.
Не сумуй, не треба, даремно!
Пам'ятай, що ти не одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2018
автор: El DoRaDo