Усе в житті своє джерельце має:
З любові проростає лиш любов,
Високий дух на подвиг піднімає,
Із ним ніхто ще не ставав рабом!
Земля також народжує зернину,
Коли води нап’ється і тепла,
Й коли пошле їй небо світлу днину,
Й любов’ю щоб людина полила.
Любов’ю дише і поета ліра,
І мати, що виношує дитя,
Любов щедріше щастя людям міря
Й знайти допомагає сенс буття.
Тільки б любові не було замало,
Бо міра їй – у кожного своя,
Вона й родинне щастя теж тримає,
Коли із неї проросте сім’я.
Непросто сад любові посадити,
А ще складніше виростить його,
Коли, крім двох, зростають їхні діти,
Горніть же їх до саду до свого!
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776847
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.02.2018
автор: Ганна Верес