Що принесеш мені, мій день прийдешній?
Чи жменю радощів, чи привід для журби?
Живу на світі ніби не тутешній,
А представник далекої доби.
Мій ідеал - про нереальність мрія:
Кохання вічне, вірність над усе,
На милість Неба віра і надія,
А ще у те, що доля принесе
Іще не раз бажану зустріч з кимось;
Що навіть після кроку в нікуди,
Я в інших вимірах із друзями зустрінусь,
Ковток джерельної ще спробую води,
Потішу око дивною красою
Оцього світу, сповненого див,
Де так багато неба наді мною
Де я так мало плавав і ходив,
Де не літав, хоч створений для лету.
Безкрилий птах: та зовсім не пінгвін,
Бо кожним нервом відчував планету
Навколо неї беручи розгін.
Поет – це промінь. У людській подобі
Він мусить жити. По життю іти
І осявати для людини кожної
Шлях вдосконалення, досягнення мети,
побачити і образом художнім
Явити світу істину небес,
Щоб у душі це відізвалось кожній
І кожний упізнав у ній себе.
Чи я дивак? Можливо, та не в силі
Бути таким, як всі: і в цьому суть.
Прийдешні дні як зорі з небосхилу
І що вони від неба принесуть?
08.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2018
автор: dovgiy