Змiнив iм'я,
Розмалюва обличчя,
Волосся вистриг -
Я тепер ремiкс
На свою душу.
Капав теплий вiск
На цi долонi,
В церквi вiдсирiлiй
Текло тепло
На необмите скло
I зло запаморочило
Й безсилий
шось вдiяти...
Вiд свiту вiдiйти
i схоронитись
Без могильної плити,
Знайти, та до сих пiр шукаю,
брожу по небу,
А воно палає
i грiє щоки,
Потiм догорає
i знову палить,
Так, що закипає
Не лише кров,
А й води океанiв,
Горять лiси
I все в таком туманi -
очей не видно!!
А воно стрiляє
Вогнем разючим,
Живнiсть помирає
Й не розумiє
Що це i коли настане спокiй.
Проклятiй Землi не до засмаги
У нестерпну спеку.
це ж пекло!!!
Так побачив i зомлiв!!
Змiнилось все...
Я ж не цього хотiв!!!
Змiнив себе,
А разом i планету...
Рука дiстала з пачки сигарету,
Але зламала...
Кинула й забула.
Бо не чекала.
Серце нiби стало,
Повiтря мало,
ноги вiдказали
Й затекли руки...
Губи щось казали -
Вуха не слухали,
та щось пiдказало тiкати.
Бiгти.
Та якби ж лiтати!!!
А що втрачати?
Нiчого.
ОТ ляжеш спати
i насниться сон,
що навкруги весна,
Спокiйна рiчка,
В березi вона,
та, що кохати буде до нестями...
А тут тiкати!!
Бiгти кудись прямо
свiт за очi...
Й так уже втомивсь,
пiшов умився.
Якось подививсь -
тихiще стало.
Щойно ще палало все навкруги,
Аж тохи перестало.
Назад змiнив iм'я -
Все зацвiло!!
А що з волоссям?
Нащо ж я чоло
вiдкрив до Бога?
Що менi iз цього?
Та й все це породило таке зло.
Якби ж то знати
Хоч одну молитву,
хоч стрiчечку iз Божого письма!
Вона б допомогла.
Лише вона!!
Але нема її...
Доводиться чекати.
Якби ж то знати
I не рiзати косу,
Не було б горя.
Зате людям я несу
частину правди,
те, що зветься "iкс":
НIКОЛИ НЕ РОБIТЬ З СЕБЕ РЕМIКС!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77592
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2008
автор: Святослав Народный