Розтанув сніг... Зима вже не лютує.
Розлилися, дзюркочучи, струмки.
У лісі ніби тиша ще панує,
Та перші вже з*явились квіточки.
Ще холодно, а вже рясніють квіти!
Дивуюсь – і ніяк я не збагну.
Еге ж ! Вони, мабуть, тому розквітли,
Щоби зустріти першими весну.
Я підійду поближче, приглянуся,
А, може, то примарилось мені...
До квіточки легесенько торкнуся,
Попещу пелюстки її сумні.
У книзі, ще давно, я прочитала,
Що ці рослини пролісками звуть.
А вчитель на уроці так сказала:
- Вони весною ранньою цвітуть.
В природі залишилось небагато
Блакитних квітів дивної краси,
Тож ми повинні їх оберігати,
Охороняти їхній дім – ліси.
Її слова мені запам*ятались.
Я не зірву цю квітку чарівну.
Хай проліски цвітуть усім на радість,
І провіщають кожен рік весну!
2000 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775790
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 08.02.2018
автор: Світлана Семенюк