Коли закінчиться війна, що вбиває невинних –
Людей в Україні і тих хто боронить кордон?
Від люті агресора горе у наших родинах…
У клятого ворога зовсім нема заборон…
Порушує нелюдь Всесвітні Закони й кордони
Держави сусідньої, лізе нахабно у дім…
Наш Схід України ідуть захищать батальйони –
Найкращіх Вкраїнців… щоб в Мирі жилося усім…
А дехто своїм ненажерливим схованим рилом,
Втішає душонку на транші, які в гаманець –
Осіли… у них розгорнулись у світі «вітрила»…
Коли вже настане бездушної влади кінець?
Коли наш гарант прийме рішення, щоб в Україні –
Не гинули наші Вкраїнці – найкращі сини?
Чотири вже роки панує війна і до нині…
Невже не достатньо віддали вкраїнці ціни? …..
Життя Генофонду Держави – відстоює Віру…
У те, що Вкраїна майбутня – Єдина у нас!
Пора би вже дати достойну нам відповідь звіру… -
Який знахабніло шматує Вкраїну в сей час…
Настала пора - дати відсіч агресору зовні! –
Вказати йому, що це наша Донбаська Земля…
На ній проживає вкраїнський Народ рідно – мовний…
Що стогне у зашморгу нині від люті кремля…
2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775455
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.02.2018
автор: Тетяна Іванова - Юртина