[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/839846361.jpg[/img]
[b]«Отака-то доля і людська й лелеча»[/b]
Дівчино-красуне не дивись у вись
Не рахуй там зорі – бо вони далеко
Он гніздечко мостять люблячі лелеки
Як вони кохають краще подивись
Ніжно притулились і про щось шепочуть
Нам тут не почути їхні голоси
Але так закохано – світяться аж очі)
Серце завмирає від тої краси
Буде в них гніздечко – з’являться малята
Плід кохання пари, ніжних почуттів
У любові тата зростуть пташенята
І з любов’ю мами в їхньому житті
Татко все у полі – діткам носить їсти
Мама у гніздечку на одній нозі
Ворога угледить поміж крон і листу
Хижака помітить у густій лозі
Вечір наступає – спить уже малеча
В теплому гніздечку стихнуть голоси
Отака-то доля і людська й лелеча
Лиш сопуть маленькі дзьобики-носи)
© Микола Карпець (М.К.)
*05.02.18* ID: №775310
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/otaka_to_dolja_i_ljudska_j_lelecha/13-1-0-145"]©Сайт авторської поезії[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2018
автор: Микола Карпець))