Здалось, у казці, хурделиця гуляла,
Щасливі, зовсім поруч, тут біля вікна,
Зима , кружляла, іскрилась, звеселяла,
Хотів сказати, ти навік моя, одна.
Як зірка, що ясніє поміж хмарами,
Немов освітлює, в життя дорогу нам,
Чомусь ти вирішила, що не пара ми,
Зненацька, стала, крижана, як ця зима.
Чоло, покрив холодний піт, бере відчай,
Між нас, згубились яскраві веселики,
Колись, побудувати свій, надіявсь рай,
На жаль, то лише, почуття – метелики.
А, ночі, як же? Де поділася ніжність,
Трепіт сердець, гучно стукотів – прощавай,
Мигтить вразливо, вражає білосніжність,
По стежці, як лезом у очі - тож прощай!
Вірш зі скрині
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2018
автор: Ніна Незламна