Ти земна людина

Летять  літа  крізь  радощі  й  тривоги,
І  крізь  людські  невдачі  теж  летять,
Бо  в  кожного  своя  –  одна  дорога,
Як  і  одне  –  одне  лише  життя.
Летять  літа  крізь  бурі,  спеки  й  грози,
Летять  крізь  час,  наперекір  всьому,
І  крізь  життєві  відлиги  й  морози…
Будь  вдячний,  вдячний,  все-таки,  йому.

Летять  літа  крізь  сірі  будні  й  свята,
Де  чи  рушник,  чи  прапор  майорять,
Хтось  мало  проживе,  а  хтось  –  багато,
Допоки  очі  і  серця  їхні  горять.
Летять,  де  ще  неходжені  дороги,
Й  стара,  як  світ,  одвічна  суєта.
Вбери  у  себе  всі  земні  тривоги,
І  серед  доль  твоя  буде  свята!

Летять  літа  крізь  сни  посеред  ночі,
Летять  крізь  днів  шалену  круговерть,
Та  хай  завжди  цвітуть-радіють  очі,
І  серце  щастям  повниться  ущерть!
Життєвий  слід  у  кожного  єдиний  –
За  інших  шлях  не  можеш  ти  пройти,
Бо  в  першу  чергу,  ти  земна  людина.
У  Всесвіті  ж  лише  піщинка  ти! 28.10.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775020
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.02.2018
автор: Ганна Верес