Дістану перо і ліру

Дістану  перо  і  ліру,
Слова  у  думки  зв’яжу
І  те,  що  в  душі  назріло,
На  вістря  часу  нижу.
А  там  –  і  земля,  і  люди,
І  неба  ясна  блакить,
І  те,    що  було  і  буде,    
Й  прожиті  мої  роки.
Я  в  сутність  людську  проникну,
Бар’єри  усі  проб’ю
І  черствість,  напевне,  зрихлю,
Бо  світ,  хай  такий,  люблю.
Казали,  сльоза  не  в  моді,
А  світ  же  не  без  сльози:
Поглянь:  на  траві,  в  городі
Скільки  блищить  роси!
Сльозою  вмиває  небо
Травинку,  і  гору,  й  гай  –
В  житті  є  така  потреба  –
Радіти  й  плакать  встигай!
20.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775018
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.02.2018
автор: Ганна Верес