Матусю моя, перестань сльози лить,
За чорну хустину пробач,
А рана, що в серці-повір, не болить,
Україну любив я – не плач.
Не втомивсь я сьогодні, та й сльози не пустив,
Жив майданом, матусю,хрестився,
Але звір без душі в мене кулю пустив,
Та я біг за Вкраїну, молився.
Дев’ятнадцять мені, барикади в диму,
Матусю, прошу я – не плач.
На майдані, любима, ти бачиш труну,
За країну боровся-пробач.
Ти у світі одна, Україно моя,
Повір ти мені, я молю,
Україно моя, моя тут земля,
Вчора був я в останнім бою.
Та як це могло вмить наснитись,
Мамко моя,не журись.
В небесах за Вкраїну молитись
Я буду,до країни тулись.
А я там, де співають в раю
Колискову мені ангелята.
За тебе був вчора в останнім бою,
За майбутнє боровся завзято.
Матусю не плач! Собі я казав
Сьогодні, ще вчора, щоднини,
Я боровся, матусю, та впав
На Майдані святім УКРАЇНИ.
22.02.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774783
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2018
автор: Володимир Олійник