Шкода, що ми не хочем чути
Той голос, що в душі лунає,
Гріховні розірвати пути,
Мов гостре лезо, серце крає.
Святе Євангельськеє слово,
І пахне свіжо, волошково,
Як та рілля у полі рання,
І кличе нас до покаяння!
До щиросердної спокути,
Шкода, що ми не хочем чути,
І цінний час даремно гаєм,
І будяками засихаєм.
І, мов бадилля, нас рогаті
Збирають у снопи, прокляті,
І засмоливши хутко, палять.
І хай співать Вічну пам'ять,
Хоч сто попів - вже «нічісоже»
Тобі, душе, не допоможе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774771
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 02.02.2018
автор: Протоієрей Роман