На українській полонині,
Де вітер віє по долині,
Постать самотньої дівчини
Припала до холодної землі.
Сльозами скроплює травицю,
Цілує перстень на правиці.
Рудоволоса, білолиця,
Вродлива, та чомусь в журбі.
[b]- Кохала я й була кохана
І поруч з НИМ я щастя знала.
Люта війна між нами стала
І поманила до себе.
Як рідний край не боронити,
Щоб вільно і щасливо жити?
Мені ж лишається тужити
Й чекати, рідненький, тебе.
Будь обережний! Знай, єдиний,
Що я очікую дитину,
Ношу під серцем твого сина –
Наше продовження життя.
Щоднини за тебе молюся.
Аби додому повернувся,
До мене ніжно пригорнувся
Й на руки взяв своє дитя.[/b]
... На українській полонині,
Де вітер віє по долині,
Постать щасливої дівчини
Маля колише на руках.
Співає стиха колискову,
Чекає милого додому
Із краю вибухів й погрому,
Де розгулялись лють і страх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774726
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2018
автор: Коток Оксана