Про що би мені написати
Для вас,мої земляки,
Щоб з радістю могли читати
Й згадали юнацькі роки.
Бо молодість тепер лиш сниться
І то не завжди,- деколи.
Хоч часом у ночі й не спиться,
Вона не хоче до нас йти.
Пішла,як весна стоголоса,
Як пташині ключі в осени,
Як трава,що лягла у покоси
Й залишила життя назавжди.
Та рівняти з весною не можна
Й з прельотом пернатих також,
Бо весна йде щороку і кожна
Розцвіта,а людині не мож.
Але ми не жаліймо за нею,
Не горюймо й не лиймо сльози,
Бо ми – люди й під Божов зорею
І нам треба ще й в старість іти.
А у кожного з нас своя доля,
Кожний має свій шлях у житті,
Хтось і горе прийме,знаю,стоя,
Є й такий,що зігнеться в біді.
Але все,все проходить,минає,
Піся нічки настане і день.
Хто душею і серцем кохає,
Тому й Бог посилає пісень.
То любім ми життя,милі друзі,
І шануймо в погоду любу.
Воно буде й на старість в заслузі,
Як згадаєм прожиту добу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2018
автор: Дашавський поет