Не маю права проклинати:
В АТО дитина,
Але я маю що сказати
За свого сина.
Невже, його я для війни
В свій час ростила,
Щоби тепер серед зими
Я вовком вила?
Щоби в окопі він сидів
В люті морози
І звук від пострілу свистів
Там на дорозі.
Щоби таким ще молодим
Йшов воювати,
Без їжі, часто без води,
Та - захищати.
Ми вам, правителі усі,
Не раз казали:
-Пошліть і ви дітей своїх,
Щоб воювали.
Хай на Мальдівах у піску
Не гріють "жопи",
Одягнуть форму військову
Й сидять в окопі.
Тоді б ви знали, що вже час
Війну спиняти,
І прислухались до людей,
Й що каже мати.
Не думайте, що вам усім
Із рук це зійде.
На вас направлять люди гнів -
Розплата прийде.
Не маю права проклинати -
В АТО дитина,
Але не можу вже мовчати:
- Верніте сина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774707
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2018
автор: Ольга Калина