Я дружу з монстром, що у моїй голові,
Я годую його фантазіями про далекі світи,
Я тисну йому лапу й чешу пухнастий хвіст.
У моїй голові монстр - і добре, що не ти.
Мій монстр вміє мене обіймати,
Посміхається тепло, коли я сумна,
Мій монстр живе у просторій кімнаті:
Він у моїй голові, а я з ним - не одна.
Мій монстр любить шоколадне печеня,
На сніданок ловить нічні погані сни,
Його улюблений колір – яскраво-зелений.
У моїй голові монстр – і добре, що не ти.
Мій монстр чарівно грає на гітарі,
Від тебе ж я чую тільки лайливі слова,
Мій монстр ненавидить пусті чвари,
А ти просто безбарвний, ти мов не душа.
Я дружу з монстром у моїй голові:
Гладжу його за вухом, дивлюся в нічне небо,
Тисну йому лапу, чешу пухнастий хвіст,
А мій монстр тягне мене до себе...
Я дружу з монстром із моїх думок,
Який вперто кличе мене у свої світи.
Ти ж байдужий до мене на кожен крок...
Я даю руку монстру...
[i] І радію, що він – не ти.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774405
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2018
автор: Марічка Білих