Кров що в склянці вилилась із серця
Тепер поллеться тільки вічний біль
З незайманих думок на волю рветься
Бажання І мертвою впаде на стіл
Ненависть до усіх хто захотів
Побачити й відчути струн стискання
Що рвались у руках палахкотів
Вогонь що зміцнював бажання
Він летів угору вниз спадали
Пусті сльози прозорі краплі
Щастя а в душі линяли
Всі ніжності тремтіли на руці
Промови нікому не потрібні та пусті
Погляди стикались ось в останнє
Тінь лінь потрібні не мені
Шукати долі в виріях прощання
Чути сміх безглуздий тільки подих
Вічутний коло шиї що в крові
Занедбано й негарно вчила оди
Слави склянці що лежала на столі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77434
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2008
автор: СтЕрФФочКа