Перипетії людської природи

Я  хочу,  щоб  була  щасливою  країна,
І  щоб  це  іноді  залежало  від  мене,
Я  хочу  щастя  для  своєї  доньки  й  сина,
Я  хочу  вигнати  нещирих  блазнів  геть  зі  сцени  …
Я  хочу  мати  завжди  трохи  сили,  
Щоб  захищати  все  розумне  і  красиве,
Я  хочу,  щоб  батьків  моїх  хватило
Побачити  багато  ще.  Навіть,  коли  волосся  сиве.
Я  хочу,  щоб,  кого  люблю,  любила,
Її  душа  мені  мов  лампочка  світила,
Я  хочу,  щоб  весна  мої  думки  зігріла,
Щоб  та  весна  всього  багато  захотіла.

Вітання  вам,  щоденна  панно  [b]М[/b]ріє,
А  ви  якось  не  ждані,  [b]Н[/b]остальгіє,
[b]Л[/b]юбов  неначе  віхола  влетіла,
Своїм  вином-думками  напоїла  …
Ніжність,  добро  і  до  дітей  терплячість.
Ніхто  і  ні  за  що  нікому  не  віддячить,
За-віщо.  В  цьому  світі  це  все  нагорода.
А  хто  цього  не  знає,  така  його  природа  …
По  вулицях  блукають  зрячі  і  незрячі,
У  кожного  терпіння  може  і  не  стачить,
У  скрипці  скрипаля  хтось  знак  якийсь  побачить,  
А  хтось  від  сходу  сонця  в  захопленні  заплаче  …

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774263
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2018
автор: Дружня рука