Удава скільки не годуй,
Все злість у очах, непокора,
В обійми візьме, не шкодуй,
Душа, все жадобою хвора.
Ось так буває й серед людей,
В таких, присутня, підлість, заздрість,
Не здатні зрадить своїх ідей,
Ніколи, не втратять можливість.
Принизить. Не вміють вітатись,
По –людські. Хіба їх не вчили?
Собою, лиш люблять втішатись,
На що, ось такими зростили?
То гордість та розум тьмарить,
Чи може, так краще жити ?
Диявол очима іскрить,
Ти з ним, не посієш жито,
Тож краще і не дружити.
10.01.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: Ніна Незламна