О, БОЖЕ МІЙ, Я Ж ЇЙ СКАЗАВ…

     О,  БОЖЕ  МІЙ,  Я  Ж  ЇЙ  СКАЗАВ…

О,  Боже  мій,  я  ж  їй  сказав,  що  я-не  всі.
Виходить,  вчителька  любила  гаманці.

Чому  не  вірила  вона  моїм  словам,
А  говорила,  що  порядна  й  ділова?

Але  вона  завжди  сміялася  єхидно
Й  мені  чомусь  було  за  неї  дуже  стидно.

І  стидно,  що  філолог-вчителька  є  скверна.
Гидоту  дам  на  ліво,  а  на  право  зерна.

Але  на  справді  це  була  одна  полова  –
Це  не  людина  –  погань,  що  немає  слова.

І  робить  людям  за  наживу  привороти.
Тож  правду  вже  нікому  не  перебороти!  
                                                                                                                                             
Невже  такі  є  педагоги  в  Україні…?
Невже  вони  усі  знаходяться  у  тіні…?

Невдовзі  всіх  таких  людців  в  одній  міцній
                                                       державі  більш  не  буде!  
Творця  настане  благодать  й  планети  стид,
                                                                   і  сором  свій  забуде.

29.01.2018  р.
РАЙ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович