А ми ішли у бій такі ще юні
Крізь заметіль крутянської зими,
Бо знали на Вкраїну знову суне
Нашестя більшовицької чуми.
Хай нами прикривали свою втечу
Вожді, що край не здатні боронить,
Та знали ми, лиш наші юні плечі
Вітчизну нашу зможуть захистить.
Постріляні, порубані, побиті,
Копитами потоптані, мов цвіт
Під гімн ми піднімались гордовито,
Бо дух наш був твердіший за граніт.
Постріляні, порубані, побиті,
Питаєм, чи з віками не зітлів
Той дар свій край без користі любити
І стать з мечем супроти ворогів?
Бо знов через століття та ж руїна,
І влада в спруті непорозумінь,
Та мусите спасати Україну
Як ми колись, для нових поколінь.
29.1.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2018
автор: тарпик